Дорога молодь, хлопці та дівчата!

            Цьогорічному Дню Молоді  особливим чином патронує  Найсвятіша Матір, та котра є названа Матір’ю Прекрасної Любові, Вона має 100-відсоткове право до цього титулу, тому що, власне Вона принесла на світ Того, хто є Любов’ю – Ісуса Христа, та зберегла свою чистоту аж до кінця свого земного життя. Завдяки цьому Марія є найпрекраснішим взірцем для кожної дівчини та кожного хлопця як ви повинні дозрівати до пережиття правдивої та прекрасної любові. Цій темі хочу присвятити конференцію.

            З часом дружба хлопця та дівчини починає бути чимось більшим, з’являється почуття. Тоді обидва задають собі запитання: Що таке є любов? Щоб відповісти на це запитання, ми повинні задуматись чим є правдива любов.

            Слово любов в сучасному світі стало – як пише в своїй Енцикліці Deus caritas est папа Бенедикт ХVI – одним з найбільш вживаним а також зловживаним  словом, котрому надаємо зовсім різні значення. Інколи вони не мають нічого спільного зі справжньою любов’ю. З цього приводу виникає багато непорозумінь. Важко є окреслити любов, вмістити її в якісь рамки. Якби я зараз намагався провести анкетування з запитанням: „чим є любов?” відповідь могла би ( принаймні деяких ) привести в заклопотання.

            Найпростіше було б сказати, що любов це бажання та діяльність для добра ті щастя другої особи, де добро другої людини  - хлопця, дівчини, є найбільшою метою діяльності:

· хочу тобі допомагати, підтримувати,

· не дозволю тебе скривдити,

· хочу бути відповідальним за тебе,

· хочу тебе захищати.

Нажаль багато молодих людей має фальшиву концепцію – бачення любові.

Переважно, по великому рахунку  до цього причинилися засоби масової інформації, котрі відносять любов тільки до  сексуальних  відчуттів – до співжиття. Зараз насправді важко знайти фільм, де не було б „сцен, пов’язаних з ліжком”, котрі ставлять знак рівняння між любов’ю та сексом.

            Ми бачимо тут величезну різницю між справжньою любов’ю, котра є прагненням добра та щастя другої людини та сфальшованим баченням любові.

            Але вернімося до запитання. Чи те, що повстало між хлопцем та дівчиною, чи це є любов’ю?

            Порівнюючи свої очікування щодо свого хлопця чи дівчини з „правилом” любові ви помітите значну різницю. Бо на приклад: ти пізнав дівчину і чогось від неї очікуєш, думаєш про себе:

· хочу, щоб до мене посміхалась,

· хочу, щоб тільки мені присвячувала час,

· щоб тільки зі мною розмовляла, домовлялась,

· щоб належала тільки до мене.

Хто тут є поставлений на перше місце? Я!. Я щось хочу, Я маю певні забаганки, певні очікування... Ця особа може мені допомогти їх реалізувати. Тобто стаю знаряддям для заспокоєння моїх потреб. Така постава не відповідає поняттю любові ( добра для другої особи ), бо не є любов’ю. Психологія таку поставу називає любов’ю бажань або закоханістю. Тобто знов це Я закохався. Однак, закохання швидко минає . Такі реалії нашого життя. Буває, що хлопець або дівчина є так міцно закохана, що це стає справою життя або смерті. Йому  або їй здається, що буде тривати все життя. Але, найчастіше вже після кількох тижнів стверджує, що хтось інший мені подобається. Чому? Бо устремління до контактів виникає з психічних подразників, пов’язаних з моєю статтю, таких подразників як:

* захоплення, яке породжує в мені інтерес,

* захоплення хлопця - жіночістю, а дівчини – чоловічістю,

* бажання переживати високі почуття.

            Немає тут місця для добра іншої особи. Нас цікавить відмінність другої статі, жіночість – чоловічість, а не конкретна особа. І тому кохається особу ставлячи її добро на першому місці в наших діях.

            Любов це не справи еротичні, справи „ліжка”, сексу. Це власне сфальшоване бачення  любові, про яке ми говорили раніш.

            З так, неправильно зрозумілим баченням любові виникає у багатьох молодих людей, котрі закохані, пропозиція або відкрите бажання співжиття як „доказ любові”. Таке бажання чи прагнення хлопця або дівчини означає, що так насправді не любить дівчину або хлопця,  хоче її або його використати для заспокоєння своїх потреб. Ще раз підкреслюю зрілу любов прагнення добра для іншої особи. Коли, наприклад, дівчина не хоче йому віддатися, хлопець використовує шантаж: Ти мене не любиш. Але це не є правда, він її не кохає, не шанує своєї дівчини! Бо чи можна когось  справді любити і шантажувати? Таке тебе люблю, що аж тебе шантажую? Піддавання такому шантажеві завжди породжує розчарування а інколи з’являється хтось третій, небажана дитина.

            Любов – це перш за все справа внутрішньої, психічної зрілості, а не сексуальні здібності. Тільки в подружній любові можна виражати зрілу відповідальну любов та жити статевим життям.

            Любов не можна „пробувати”, не можна „бавитися” в любов. Забава в любов завжди закінчується психічним стражданням ( зірвання, відхід, залишення ), а іноді має драматичне закінчення ( зачаття небажаної дитини ). Зачаття дитини, яке є справжнім даром і усмішкою Бога, в цій ситуації – для людей незрілих та вражених цією подією стає драмою. Перелякані „плодом” своєї „забави в любов”, можуть шукати розв’язання своєї проблеми через вирок смерті для своєї ненародженої дитини.

            Хлопці і дівчата, маєте усвідомити, що в ситуації закохання домінують наші людські емоції, а на них не можна будувати майбутнього. Закохані, зачаровані люди є налаштовані на відбір а любов це давання добра іншій особі в різних формах. І цього давання ( не тіла, але допомоги, часу , сили, підтримки, опіки ) треба вчитися. Інакше кажучи, любові треба вчитися, будувати, опікуватися, треба піклуватися про її розвиток.

            Людина все своє життя повинна піклуватися про розвиток своєї любові. Бо любов є процесом динамічним і підлягає розвиткові. Якщо не розвивається, то гине. В першій фазі любові домінують емоції, вона є  подібна до захоплення, у ній бере участь вся психіка. Тоді ми говоримо про велику любов. Але чи так насправді вона є „великою?”

            Нижчі почуття: такі як злість, ненависть переживаються дуже емоційно, можуть полонити цілу людину, відібрати їй можливість властивої оцінки ситуації. Переживання цих почуттів для інших є найчастіше помітне, важко їх сховати. Людина стає нездібною до прийняття будь-яких порад чи пропозицій. Часто робить великі, зовсім незрозумілі дурниці.

            Чим більш примітивне почуття, тим переживання є більш емоційне, але триває воно стосункові коротко.

            Почуття вищого ґатунку, до яких зараховуємо: вдячність, чуйність, толерантність, довіра  переживаються менш емоційно і через це є вартіснішими, більш тривалішими, дійсно є пов’язані з відповідальністю.

            Любов „нова”, „свіжа”, „молода” має в собі щось примітивне (захоплення, емоціональність, неприйняття уваг ітд.), потім нормальним процесом є зміна в її переживанні: від дуже емоційного  до спокійного, тривалого, відповідального.

            Справжня любов стримиться до зрілості і не може затриматись тільки на емоціях. Часто в поезії чи піснях з’являється тема жалю за великою любов’ю, котра відійшла. Вона не відійшла, змінилася тільки її форма, вона дозріває. Людина, котра постійно хотіла би переживати такі піднесення ніколи не дійшла би до зрілої любові.

            Любов до початкової форми, емоційного переживання, де на першому місці було моє Я, переходимо до МИ. МИ  в ієрархії займає вище місце між Я . В решті в цій вартості МИ друга особа стає для мене даром, кимсь найціннішим. ТИ і твоє добро є для мене найважливіше, я живу для тебе, для твого добра.

Чистота передподружня – дорога, котра веде до правдивої любові

            Щоб відповідально дозрівати до прекрасної  та правдивої любові необхідна є чистота. Дотримання чистоти – це не легка справа. Треба докласти багато старань до самовиховання  у чистій любові, котра є також умовою правильного психосексуального  

розвитку людини.

            Насамперед ми повинні усвідомити собі, що статевий потяг  є великою вартістю та даром Бога, тому прийняття чистоти – це не тільки відречення, праця, тягар, але чистота є чеснотою, котра має визволяти людину від постави споживацтва та навчити його переживати зрілу любов. В самовихованню до чистоти нам є потрібна Божа допомога, бо сама людина не буде в стані поконати свої  пристрасті.

            Надприродніми засобами цієї праці є: молитва, таїнства поєднання ( де Христос прощає гріхи та зміцнює в добрих постановах ), Євхаристія та набожність до Пресвятої Діви Марії а також тих святих, котрі особливо відрізнялись в практиці чистоти.

            Натуральними засобами є: наявність  здорових норм поведінки ( говоримо про таку людину, що вона є принципова ), зайняття спортом, розвиток фізичний та інтелектуальний, розвиток зацікавлень а також уникання можливостей, які провадять до  еротичних збуджень, до гріха (порнографія, розмови, в котрих справи людської статтевості  є  предметом жартів, і т.п.)

            Дуже поважною проблемою у сучасному світі є збереження  передподружньої чистоти серед старшої молоді та наречених.

            В передподружньому стані, дві особи, про яких говоримо, що вони є парою, важливим є те, що вони не являються ще союзом. Ще все може трапитись, все може розпастись. Тому, до суті буття дівчиною не належить хлопець і до суті буття хлопцем не належить дівчина. Тому співжиття ( котре єднає їх) є  перевертанням, забрудненням суті.

            Ця ситуація зовсім змінюється в подружжі. Саме подружжя у своїй суті  полягає на з’єднанні  двох осіб. Подружжя не  може існувати в одній людині. Тобто, щоб заіснувало подружжя необхідно мати двох людей – чоловіка та жінку, а також того, що їх єднає. Це є любов, котра окрім почуття виражається також в з’єднанні тілесному, в сексуальному акті подружжя. Сексуальний акт тоді не є „нечистим” в подружжі, тому що належить до суті подружжя, а до суті  людини в „самотньому” стані (також перед подружжям) належить його інтегральність, індивідуальність, його неповторність, його недоторканість.

            Красоту та вартість чистоти побачимо найвиразніше тоді, коли вона буде  торкатись не стільки нас, але особи, котру любимо. Чому? Справжня – автентична любов домагається виключності. Молоді люди бувають часто заздрісні один до одного. Заздрісні про те все, що стосується укоханої особи та її контактів – теперішніх, минулих, а також майбутніх. Брак втраченого  дівоцтва  „десь по дорозі” є дуже болючим  ударом як для того, котрий цим даром в подружжі не буде обдарований, так і для того, котрий цей дар хотів би дати, але вже його втратив. Якже болюча мусить бути інформація, що улюблена (улюблений) вже „належали” до когось.

            В автентичній та справжній любові – чистота, дівочість – як дівчини, так і хлопця – має велику вартість.

            Дорога молодь, ви повинні собі усвідомити, що вже тепер для когось живете і повинні берегти цей свій найбільший дар, яким є твоя чистота для того єдиного, єдиної. Вже тепер там десь живе твій майбутній чоловік, твоя майбутня жінка і очікують вони від тебе виключності, тобто чистоти. Тому, твоїм обов’язком є збереження кожної цінності, котру маєш, в тому ж числі чистоти. Тим і характеризується зрілість, що дозволяє правильно оцінити та вказати, що є цінністю, а також наказує цю цінність вшанувати. Тому, незважаючи на це, яка сьогоднішня мода і течії ви повинні спокійно, без емоцій та награності  подивитися в майбутнє – в Твоє майбутнє. І якщо зможеш цього осягти, якщо відважишся, щоб не підлягти моді, побачиш, що чистота є цінністю а висміювання її – якщо сказати найделікатніше – результатом розумового примітивізму та браку культури.

            Можна задати питання: що легше – зберегти дівочість чи її втратити?

            Звісно, що легше втратити. Для цього не потрібно надзвичайного зусилля. Збереження чистоти вимагає чуйності та зусиль.

            Дорога молодь! Скажімо собі це сьогодні ясно та виразно, власне ті люди, котрі втратили дівочість намагаються відібрати  їй  характер цінності. Це вони хочуть вам говорити, що дівочість є пережитком, що дівочість – це не цінність і висміюють тих, котрі її зберігають. Ці люди хочуть Вас переконати, що втрата чистоти, дівочості – це жодна втрата.

            Дівчата та хлопці! Завжди той, хто щось має (хоча в невеликій кількості) є багатший від того, котрий не має цієї речі. А це є найкращим прикладом як нелогічним є переконання, що чистота – це немодний пережиток або дивацтво, котра є позбавлена вартості.

            Дорогі молоді друзі! Найпрекраснішим та найбільш цінним шлюбним подарунком, який дає чоловік жінці а жінка чоловікові є щось, що зберігалося на цей час протягом багатьох років (все життя), щось, що ніхто інший не отримав та не отримає – щось єдине, одноразове, неповторне, безповоротне – дівочість. Ця жертвувана дівочість є для улюбленої особи найпрекраснішим скарбом.

            Дякуймо Богу, що щораз більше молодих людей вважає дівочість за велику цінність. З анкети, яку провели в Америці в 1994 році під назвою „Справжня любов чекає” є відомо, що пів мільйона молодих американців задекларувало бажання стриматися до дня шлюбу. А на даний момент рух „Чистих сердець” нараховує вже мільйони молодих людей на всьому світі. Отже, дівочість зростає до рангу іншого стилю життя – здорового та розсудливого.

            В Америці вже говорять про  “wait generation” (генерація очікування), це означає молодих людей, котрі свідомо складають обітниці збереження дівочості аж до шлюбу, щоб чекати на справжню любов. Цікавим є факт, що ця молодь відмовляється від поглядів батьків, котрі розвивали вже  раніш повсталу „ сексуальну революцію”, заохочуючи (а  деякі дотепер заохочують) до створювання неформальних зв’язків, сексу без любові, необмеженого сексуального життя, постачання протизаплідних засобів до шкіл, і т.д.

            Рух „Чистих сердець” нараховує щораз більше учасників. Це подиву гідне явище родить запитання: що спонукає молодих людей, окрім  релігійних мотивів до  сексуальної    

стриманості? Варто тут зацитувати промову італійського психолога Марії Ріти Парсі: „Світ став так непристойний, що люди відчувають потребу втечі від зкомерціалізованого сексу  до  чистоти душі. Сьогодні вади є публічні а чесноти приватні. Дівочість є способом оборони, відкинення блійфу, є дорогою, яка провадить до невимовного щастя.

            А як виглядає справа на Україні? 70 років безбожного панування комунізму зробило своє. Здається, що водночас з  усуненням Бога з життя людини, усунено засади моральні, джерелом яких є Бог. Наслідком таких діянь є постійно зростаюча кількість хворих на СНІД, та найбільший  зріст розлучень, абортів, небажаних дітей  на території Східної Європи.

            Хлопці та дівчата! Надіє Церкви на Україні, що зробите з цією проблемою?

            Альтернатива є одна – чистота.

            Тому прагну вас заохотити сьогодні, щоб ви включились до руху „Чистих Сердець”. Складіть свої обіти, що збережете  свою невинність до дня шлюбів. Не робіть це необдумано. Хоча в тиші свого серця,  однак будете обіцяти Богові. Обіт має характер приватний. Якщо хочеш скласти такий обіт, то в тиші, коли будеш у змозі, підійди до вівтаря або перед іконою Матері Божої, і там прочитай цей текст молитви та підпиши її.

            На інформаційному стенді при вході до костьолу  (під хорами) є покладені тексти обітів і молитви. Кожний аркуш має в собі два подібні тексти. Одну частину залишаєте собі, та часто відмовляєте цю молитву, другу частину аркуша  залишаєте під вівтарем, котру заберуть та у Вербну Неділю принесуть під час процесії дарів на вівтар. Це буде твій дар, дуже особистий дар.

            А в виконанні цього обіту хай Вам допоможе Всемогутній Бог!